Історії, які ви нам довірили
Мені 40 років, проживали в місті Дергачі. Ми прокинулися десь о пів на п’яту – нам почали телефонувати знайомі. Мама мене розбудила, каже: «Прокидайся, війна почалася!» Були дуже, дуже сильні обстріли. Обстріляли і дома, і лікарню, стало дуже страшно.
Важко було виїхати. Ми замовляли машину, щоб вивезти усіх тварин яких нам залишили. Виїхали у Сумську область. Я забрала з собою вісьмох котів: і своїх, і сусідських. Живемо поки тут, повертатися ще страшно.
Вражає те, що є людина - і вже її немає. Ні за що, ні про що! А найстрашніше - що немає нормального життя. Коли діти гинуть, то це – найстрашніше, що є в житті, це найбільше шокує.
Якби швидше війна закінчилася. Ми віримо в ЗСУ, віримо в наших хлопців. Їм би більше допомоги - і буде наша перемога.
Все буде добре, я вірю тільки в позитив, вірю що буде перемога, і ми повернемося додому. І не тільки ми повернемося, а і всі люди, які виїхали.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
