Ганна не знає, коли зможе повернутись додому

Я з села коло міста Оріхів. 24 лютого прокинулася о п’ятій ранку від того, що над нашим будинком летіли ракети на Запоріжжя. Через пару тижнів обстріли почались вже під Оріховим. Я самотня, у мене двоє дітей – 17 років і три рочки. Я мала їх захистити, тож ми виїхали на евакуаційному автобусі.

Виїхали ми у Запоріжжя. Я вражена чуйністю людей і волонтерів. У нас тут немає ні знайомих, ні родичів, але про нас дбають, нам допомагають. Поки що ми тут, але що робити далі – не знаю. Важко житло оплачувати, а скоро зима, треба буде платити за опалення.

Хоч ми й жили в маленькому селі, але ми були вдома. Я вирощувала овочі, м’ясо, ми все мали, а зараз ми в чужому місті і нічого не маємо. Забрали з собою двох котиків хатніх і чекаємо, що буде далі. Я не маю жодних планів на майбутнє і взагалі не розумію, що буде далі.