Я жила в Михайлівці з трьома дітьми та чоловіком. Після початку війни росіяни зайшли до села. Було дуже страшно. Діти в школу вже не ходили, життя зупинилось. Росіяни ходили по хатах, забирали людей на підвали. Окупанти забрали у нас спокій. Я з дітьми ночами сиділа в підвалі. Харчувались із запасів. Коли все закінчилось, довелось виїхати. Зараз я живу в Запоріжжі. Досі не розумію, кому потрібна ця війна. Минуле життя вже не повернеш, а додому дуже хочеться. На роботу я вийти не можу, а чоловік працює. Так і виживаємо. Сподіваюсь, що дуже скоро я повернусь у Михайлівку та обійму рідних.