Третього березня росіяни окупували селище. Я з родиною сиділа у підвалі, коли через нас літали російські ракети. Три місяці не було води, світла й газу. У  підвалі було дуже холодно. Я чекала, що все налагодиться. Не хотіла виїжджати до останнього. 

Своєї машини у мене не було, довелось виїжджати зі знайомими. Виїхали з другої спроби, бо перший раз росіяни нас не пропустили. Дорогою було багато розбитої військової техніки та машин звичайних людей.

Зараз ми з сином живемо в Запоріжжі. В окупації залишилась моя свекруха. Я дуже хочу повернутись додому та почати нове життя. Не знаю, чи вціліє житло, але все одно хочу поїхати в Розівку.