Я жила у Малій Токмачці. Після початку війни у селі постійно були тривоги. Мені було дуже страшно. Обстріли були постійно. Не було води, світла й газу. Магазини та аптеки були закриті, ліків у місті не було. Я з подругою сиділа в погребі. Бувало, що не розуміла, що відбувається. Так на мені відобразився стрес. 

Я виїхала до Запоріжжя. Мене і мешканців вивезли автобусами. Дорогою стався обстріл, це був жах. Щодня чекаю на закінчення війни. У мене багато захворювань, багато грошей йде на лікування. Мій будинок у Малій Токмачці згорів, зараз у мене нічого немає. Я все одно хочу повернутись додому.