У перший день війни я була у паніці. В березні російські війська окупували наше селище. Я з дітьми ночувала у бомбосховищі. Було дуже страшно. Світла, води та газу не було. Продуктів на всю родину не вистачало. Ми виживали на межі голоду.  

Найбільше мене шокувало, що саме росіяни накоїли з нашою країною. Це жах. Багато зруйнованих будинків та загиблих людей.

Коли ми виїжджали, я боялась, що росіяни нас не випустять, бо мій чоловік – поліцейський. Але евакуюватись вдалося. З двома дітьми на руках я дісталася Запоріжжя. Зараз живемо тут, сподіваємось тільки на мир.