Я з двома дітьми та батьками-інвалідами була вимушена виїхати з міста Краматорськ, зараз живемо в смт Обухівка. Діти навчаються на онлайні, їм дуже не вистачає спілкування з однолітками, тому була би дуже вдячна, якщо хоча б старша донька розвіялась, завела нові знайомства та ще б отримала знання, які б можливо їй допомогли знайти себе.

В перший день війни ми були вдома, дітям сказала, що сьогодні в школу та садочок йти не потрібно, від чого вони зраділи, але потім був шок від прольотів і шуму, який відбувався. Старша донька, якій у 2022 було 12 років запитала: 

"Що, знову будемо покидати домівку, як у 2014 році?"

Ми втекли з рідного міста від війни, але на жаль 

найстрашніший день був у жовтні 2023 року, коли був прильот у сусідній дім у смт Обухівка.

Я максимально роблю все для дітей, щоб вони не відчували війни, блекаутів, постійно граємо у настільні ігри, воджу їх у м. Дніпро на різноманітні заходи.

В березні у Краматорську був дефіцит на продукти харчування та ліки, замовляли через перевізників коштовні ліки для батьків.