Війна зруйнувала наше житло, плани на майбутнє, все життя. Більш за все мені шкода старшу доньку. Адже в один день рухнули її мрії! Вона дуже хоче до свого дому, якого в неї вже нема. Як немає зараз і можливості займатися улюбленим тхеквондо.

Мої діти, яким всього сім і шість років, пережили страшні психологічні травми, коли наше селище обстрілювали "Гради", і коли літак бомбував комбінат Ілліча, де ми ховались, і коли ми під обстрілами виходили шукати їжу і воду.

Я з дітьми змушена була тікати з Маріуполя. Зараз ми теж не дуже почуваємо себе у безпеці.

Я з дітьми змушена була тікати з Маріуполя