Я живу в місті Краматорськ і нікуди не збираюсь виїжджати. Мені 69 років, живу я сам - з жінкою давно розведені.

24 лютого я був вдома. Почув, як вперше по Краматорську бахнули. Ото я тоді почув. 

Почалося те, що й вісім років тому. З тих пір у нас труднощі весь час. Немає такого, щоб не було труднощів. 

Поки що нам допомагають, чим можуть. Продукти є, вода в місті є, світло також є.

Я чекав все це ще з 2014 року. Знав, що на цьому все не закінчиться. А коли це закінчиться - не знаю. Надіюсь тільки на краще, як і кожна людина, аякже.