"Я вже не був такий, як раніше"

Кацімон Леонід, 16 років, 11 клас, Новопетрівський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Козілецька Олена Сергіївна

Конкурс єсе "Війна в долі моєї родини"

Двадцять четверте лютого, п’ята година ранку. Я прокидаюсь від сильного вибуху. Спочатку мені здалося, що то кіт лазить на кухні, але потім знову чую вибух, сильніший і ближчий. Я розумію, що це звуки з вулиці. Після цього уже спати не хотілося. Увімкнув телефон та почав шукати інформацію. Всі соцмережі були забиті численними відео, а всюди в коментарях написано: «Почалася війна». 

Я не знав, що робити й на що чекати, але розумів, що спокійних днів, які були досі, вже не буде.

За декілька днів до цього я був у Бучі у своїх родичів. Тоді навіть подумати не міг, що це місто стане місцем вогню, розрухи, а найгірше – катувань та смертей. У день війни я був дуже наляканий, але зрозумів, що єдиний вихід зараз - почати дорослішати. Я повинен стати надійною опорою для своїх рідних.

Навколо відбувався жах, але мені не було моторошно. Так, були бентежні думки, які не давали спокою. Я постійно розмірковував над тим, що буде далі, куди бігти. Було боляче покинути все те, що насправді дороге й важливе. Я відразу зрозумів, що треба сховатися у безпечне місце, почав говорити про це мамі й вітчиму. Мені хотілося тільки одного, щоб вони всі були в безпеці й мали шанс вижити.

Життя почало змінюватися, ми в перші дні вирішили переїхати до іншого міста. Я вже не був такий як раніше, навчився розмірковував набагато глибше.

Мені було сумно лише за одне: все нажите ми кинули, і, можливо, більше ніколи до цього не повернемося. Я був готовий опустити руки, закритися в собі, але через деякий до мене дійшло, що мені є, кому допомагати. Мої рідні, друзі та знайомі потребують підтримки. Через декілька місяців ми з родиною повернулися до своє оселі. Я відчував незміряну радості, про яку раніше навіть подумати не міг. 

Війна не тільки нанесла невиліковних травм, але й допомогла стати ближчими, навчила допомагати один одному. Мир - це не про компроміс, це про любов та повагу. Ми повинні за нього боротися, щоб винести важкий життєвий урок: більше нікому не дозволити прийти на нашу землю, в наш дім зі зброєю.