Я проживав у місті Єнакієвому. Життя було як життя, поки не почалася війна. У 2014 році прийшлося евакуюватися. Спочатку - в Писарівку, я там трішки робив і був на статусі ВПО. 

У мене вікно виходило в бік Росії. Штори були відкриті, і на початку п’ятої ранку я бачив, як випускали ракети.  Я не знаю, куди вони летіли, тільки ж повз Писарівку.

Автобусом вивезли нас із Писарівки в Охтирку. Тоді я потрапив у лікарню, а в соцслужбах сказали: «Ні грошей, ні виплат вам, нічого. Ви молодий, красивий». А те, що в лікарні лежав, не страшно їм. Я вже двічі відлежав з високим тиском. Мені 51 рік. Як це - не потрібна допомога, якщо з 2014 року теліпаюсь? Батька і матір вже похоронив.

Хочу бачити майбутнє мирним і щасливим.