Багато чого я бачив у житті за свої роки. Війна – найстрашніше, що може статись з людино. Коли я почув вибухи у перший день бойових дій, не міг повірити у цей жах. Обстріли почались по всій країні. Руйнувались цілі міста та гинули люди. 

Я не виїжджав зі свого села. Нікополь зовсім поряд, звідти постійно щось прилітає. Пенсію мені дають, гуманітарку отримую. Не жаліюсь на життя. 

Після підриву Каховської ГЕС у селі не стало води. Доводиться купляти. Воду привозять з Покрова. 

Я сподіваюсь на мир. Хочу, аби не гинули люди.