Коли почалася війна, я була вдома. Почула потужні вибухи, але не думала, що мене очікують страшні події. Якби я знала, що все буде так серйозно, виїхала б відразу. Але мені довелося жити під обстрілами місяць. З двома дітьми виживати було складно. Ми були у підвалі у моїх друзів, а потім перейшли до укриття лікарні, де на той момент перебувало майже близько двохсот людей.

Ділились всім, що було. Їжу готували на багатті. Спали в одязі, тому що було дуже холодно. 

Наприкінці березня я з родиною виїхала з Маріуполя. Зараз живу в Дніпрі та чекаю на мир.