У Маріуполі в блокаді я прожила три тижні. Намагалась триматись подалі від вікон, аби не постраждати від осколків. Потім я пішла у підвал і сиділа там. Найбільше мене шокували постійні обстріли. Місто поступово брали у кільце і я зрозуміла, що треба виїжджати. Дорога була небезпечною, прострілювалась з усіх боків. 

Зараз я живу у Кропивницькому. Дуже рада, що поряд зі мною моя мама, яка пів року була у російському полоні.  Зараз я чекаю на мир. Мені дуже шкода наших хлопців, які гинуть за нас. Бажаю, аби всі полонені повернулись додому живими та здоровими.