Мялюк Оксана, вчитель, Рівненський базовий медичний коледж, КЗВО "Рівненська медична академія" РОР

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Назвати мого татка ніжним дуже важко…я теж, як написав штучний інтелект, не пелюстка весняної вишні… Ми жили двох. Він виховував мене правильно, по всім законам етики, деонтології, совісті…У 31 я завагітніла…Заміж не взяли…Банальна історія життя тисячі жінок…І зі мною було б так само, але не тут то було. Уявіть наскільки непросто далася мені сповідь татові про вагітність – чоловіку, який виріс і жив радянським життям.

Зараз, читаючи цю історію, ви легко можете сказати, що ж тут такого цікавого і переломного. А я скажу, що немає нічого більш важливого, як правильно оцінити чи то цінувати вчасно рідну людину.

Я знала свого тата зовсім іншим до 31 року…це при тому, що ми, повторюся, жили разом. Він був дуже складною людиною, але справедливою. Вагітність він сприйняв шоково, але виду не подав. Зараз маю сина, тато – внука, а малий – найкращого в світі дідуся. Не знаю, хто ще в цьому світі стільки часу присвячує один одному, як ці два чоловіки…мій тато і син…Питаєте, що ж такого дивовижного сталося і змінило хід подій…для мене все…Мій синуля – це мій всесвіт, який я відкрила лише завдяки досвіду і любові мого тата.

Я вирощую захисника рідної землі, воїна, справжнього патріота…Тільки подумати, а його могло б не бути…тато міг би відвернутися…я могла б схибити і не народити…

Так, можливо, ви чекали історію про допомогу чужих людей, про складні військові часи, а мені захотілося подякувати татові. І, навіть, не отримавши, ніяких винагород, я виконаю для себе величезну місію, яку, напевно, смішно прозвучить, не можу сказати просто у вічі своєму татові…Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ…ТИ НАЙКРАЩИЙ ТАТО В СВІТІ…ДЯКУЮ, ЩО НЕ ДАВ СХИБИТИ…ДЯКУЮ, ЩО Я ТВОЯ ДОНЬКА…ДЯКУЮ, ЩО УКРАЇНКА!!!

СЛАВА УКРАЇНІ!!! СЛАВА ГЕРОЯМ!!!  НАШЕ МАЙБУТНЄ – НАШІ ДІТИ!!!