Я одинока мама (чоловік позбавлений батьківських прав за рішенням суду), виховую дитину сама. Будинок пошкоджено під час обстрілу і ми вимушені евакуюватися до Дніпра. Я вимушена ходити на роботу разом з дитиною, під постійний вий сирен і вибухи. І не знати, чи повернувшись додому, будинок буде цілий? Для дитини переїзд, втрата друзів і можливості навчання у рідній школі далися дуже складно.

Коли почалася війна, я була на роботі у нічну зміну. Дитина вранці подзвонила і попросила купити цукор, але магазини вже були порожні. Так ми стикнулись з нестачею продуктів.