Ліна Іванівна вдова, має доньку. Вона більшу частину свого життя прожила у Світлодарську та його вважає своєю другою Батьківщиною, тому, незважаючи на бойові дії, нікуди з дому не поїхала. Було страшно, коли почався обстріл, не було опалення, газу та світла. Жінка найбільше переживала за свою доньку, яка працює на станції. Люди звикли до військової обстановки та навіть навчилися вираховувати, на якій відстані відбуваються вибухи. «Були обстріли, літаки летять, жінка шарахнулася в кущі, а я їй кажу, ви дивитеся на небо, коли воно падатиме, порахуйте час, помножте і дізнаєтеся скільки це кілометрів від нас. Тоді бомбили Донецьк», – розповідає Ліна Іванівна.