Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Софія Віталіївна Голікова

"Я втратила можливість спілкуватися з друзями, повноцінно тренуватися та досягати успіхів у спорті"

переглядів: 72

Наша родина жили, вчились та працювали до війни в м.Бахмут. Мама працювала вихователем. Молодший брат ходив до дит.садочка. Йому дуже подобалась вихователь - Наталя Миколаївна. Брат тоді був ще маленький і називав її просто - Наташа. Я і сестра навчались в спорт училище с.Бубки. Тоді ще я в 7, а сестра в 9 класі. Часто їздили на змагання та збори з легкої атлетики Мали успіхи. Багато кубків і медалей. Нажаль все це залишилось у нашому місті і згоріло разом з квартирою. Через війну ми не мали можливості займатися бігом так, як раніше, цілий рік. Тепер ми в дуже поганій спортивній формі. Але намагаємося надолужити втрачене.

Нажаль ,через війну ми втратили роботу, квартиру і все майно. А часті обстріли міста заставили нас виїзжати з рідного Бахмута. Але ми вважали, що це не надовго і скоро ми повернемося. Тому не взяли з собою майже нічого з майна та, навіть, одежі. Тепер починаємо "обживатися " на новому місці. Це не дуже просто, бо бракує коштів на все що потрібно. Але ми віримо, що все буде добре і дуже бажаємо всім Миру і щастя♥️

Я втратила можливість спілкуватися з друзями, повноцінно тренуватися та досягати успіхів у спорті. В Бахмуті був дуже гарний стадіон, не в кожному місті є такий. Я втратила можливість тренуватися разом зі своїм улюбленим тренером. Він втратив житло і через це йому довелося переїхати закордон. За півтора року в мене помінялося вже два тренера. Але я дуже сумую за Костянтином Євгеновичем. Нажаль, я втратила можливість проживати у себе вдома та в рідному місті. Також неподалік стався вибух, все скло з вікон, як в нашій квартирі, так і по всьому будинку, посипалося. Скло опинилося і на моєму ліжку. Це був вечор та я вже збиралася спати. Дуже добре, що мене не було на тому ліжку. Ту ніч наша родина провела в підвалі. Спускалися с 9 поверху ми туди дуже довго. Нам було страшно бо ми спускались під вибухи. А потім дуже гучно пролетів літак спочатку в один бік, а потім через деякий час в інший.

Бажаю усім миру, нехай кожен буде щасливим ♥️♥️♥️

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Бахмут 2023 Текст Історії мирних діти переїзд зруйновано або пошкоджено житло обстріли безпека та життєзабезпечення житло діти Лист Святому Миколаю
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій