Я з міста Оріхова, де проходять бойові дії. У мене мама, жінка і дочка. Поїхали у село Таврійське за 15 кілометрів від Оріхова. Його теж бомблять, але не так, як  Оріхів. Тут трошки простіше. Є можливість поїхати в Запоріжжя й купити ліки та продукти.

Найбільший шок – це коли я сидів удома, а поряд був обстріл, прямі прильоти. Коли все розбили, то я був у повному шоці. Це сталося в мене на очах. Ми залишились без будинку.

Я все життя робив на свій дім, а тепер його розбили, і я не розумію сенсу свого життя. Роботи теж немає; все, що було, пропало. Дай Боже, щоб ми хоч живі залишилися. 

У нас стрес, але ми поки тримаємося, нікуди не виїжджаємо. Їжа в нас є, магазин працює. Якби хату не розбили, я б сидів дома. Перед зимою опалення, світла не буде, значить, треба думати, чим обігріватися. Газ купуємо, а палива в нас нема. Щоб його купити, треба їхати в Запоріжжя.