Плиска Наталія, учениця 9 класу Чернянського закладу загальної середньої освіти Королівської селищної ради Закарпатської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Регецій Ганна Михайлівна

Моя Україна майбутнього

Моя країна зараз переживає нелегкі часи. Війна Росії проти України докорінно змінила життя українського народу. Повномасштабне вторгнення російських військ в нашу державу принесло кровопролиття. Чимало юнаків і дівчат пішли добровольцями до війська, щоб зі зброєю в руках захистити свою країну від російської агресії, долучилися до лав територіальної оборони, вчаться надавати медичну допомогу пораненим, займаються волонтерством. 

Я хочу, щоб все було інакше: мрію жити в розвиненій, демократичній державі та пишатися своєю країною. Що ж потрібно для цього?  

Я ще не маю уявлення про те, як буду в майбутньому жити  в Україні. Можливо, це тому, що ще не зовсім знаю чого хочу, але вже зараз, слухаючи дорослих, у мене виникли певні думки і мрії. Я вірю в краще майбутнє. Я дуже сподіваюся, що ми, люди, будемо вдосконалювати Україну.

Моя країна майбутнього буде дуже відрізнятися від сучасного в кращий бік.

У майбутньому вона буде чистою, тому що всі заводи та інші підприємства, що забруднюють навколишнє середовище сьогодні, використовуватимуть нові безпечні технології. Не буде хмар із рудого металевого пилу, хімічних викидів, брудної води в морях та річках. Транспорт буде їздити на екологічному пальному. Багато уваги приділятиметься місцям відпочинку.

Буде обладнано багато парків, кінотеатрів, майданчиків, басейнів. Також не існуватиме невиліковних хвороб, ніхто не знатиме про корупцію, крадіжки та вбивства. Війни... війни ніколи там не буде! 

Україна має бути перспективною для молодих людей. Постійний розвиток - ось, що виведе нас на новий рівень. Всі розмовлятимуть українською, але будуть дуже освіченими, тому знатимуть щонайменше три мови. Алкоголю, тютюну, наркотиків не буде на моїй планеті. А головне, всі люди будуть щирими, добрими та надійними.

Хочеться вірити, що в майбутньому Україна зміниться, але не можна не визнати, що без участі всіх його жителів це просто не зможе відбутися. Ми і є майбутнє! І я не хочу, щоб воно було таке як зараз.

Що стосується мене, то я розумію, що ніхто поодинці не може зробити кращим свою Батьківщину. Тому кожен повинен попрацювати над самим собою, розвинути в собі потрібні якості. Вивчитися, отримати професію, розширити свій кругозір. Якщо всі ми будемо добрими один до одного, то наш світ стане кращим вже зараз.

Дивлячись на нинішню політичну ситуацію, мене пригнічує те, що живучи в такій прекрасній країні, люди так недбало до неї ставляться. Що люди не бажають жити в мирі та злагоді. Але, незважаючи на все це, я зрозуміла, що країна моєї мрії – це Батьківщина. І щастя її в моїх руках теж.

Я вірю, що через 20-30 років, наша держава буде схожа на ту країну, яку я описую. Що в майбутньому Україна  – це країна вільна від загарбників, яка живе у мирі та злагоді, де  кожен з нас усвідомлює свою належність до нації і гордиться цим, а не цурається. Моя Україна– квітуча та сильна країна зі своєю співочою мовою і культурою. 

Розумію, що для того, щоб дійти до мети, мені потрібно діяти. Моє завдання буде полягати в тому, що я буду робити все від мене залежне, щоб підтримувати мир в Україні.

Знайти однодумців, зібрати команду розумних, активних, талановитих людей, які прагнуть покращити свою країну, бо за нами майбутнє. Віриться, що всі труднощі будуть подолані і стане Україна щасливою і радісною домівкою мого народу. Бо він того гідний!