Панайод Ольга, учениця 10 класу Колосівського ліцею Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області

Вчитель, що надихнув на написання есе: Приходько Ольга Анатоліївна

«Моя Україна майбутнього»

Зараз я проживаю в Україні, на жаль в моїй країні війна. Нині всі ми боремося за майбутнє нашої країни і щиро віримо, що Україна переможе, стане вільною і по-справжньому незалежною країною. На превеликий жаль моя країна зазнала великої кількості зруйнування, багато міст просто спустошені та спалені, там немає життя. Там просто зруйновані будівлі, купа каміння, які раніше були стінами шкіл, садочків, інститутів, там цвіли квіти, співали птахи… Раніше там було життя, тепер там тиша, німа тиша, яку розриває шум вибухів та артобстріли.

Але всі ми знаємо, що життя не стоїть на місці, воно рухається дуже швидко до нашого майбутнього. Завдяки молитвам матерів, в яких зараз на фронті  найкращі сини і дочки. Саме вони захищають і відвойовують наше майбутнє. Особисто я дуже вдячна  всім матерям, які виростили справжніх патріотів нашої країни, які не вагаючись захищають наше сьогодення.

Я знаю і вірю, що після перемоги матері дочекаються своїх найрідніших синів. Я вірю в те, що коли закінчиться війна, і я впевнена, що це дуже скоро, Україну відбудуємо і вона стане кращою, навіть за ту, яка була до війни. Я вірю, що ми відновимо, побудуємо, переробимо все те, що країна агресор нам зруйнувала і вкрала в нас, українців. Я вірю, що ми повернемо і відновимо тимчасово окуповані території нашої держави і там вільно замайорить жовто- блакитний прапор.

Також я вважаю, що в майбутньому крім інфраструктури зміниться психологічний стан українців. Ми станемо психологічно загартованою нацією, завдяки блекаутам. Ніколи не забуду як я сиділа більше трьох днів без світла та інтернету, не знаючи, що відбувається в країні, чи не прорвались окупанти до нас, чи не поцілили в Запорізьку, чи Південоукраїнську АЕС... Але думаю українцям це пішло тільки на користь, бо розмови на різні теми, розважальні ігри зближують людей, які віддалилися один від одного через гаджети, соцмережі, телебачення.

Я впевнена в тому, що в майбутньому, ми будемо більш ефективно фільтрувати новини і одразу бачити фейки, пропаганду і інший бруд, який розповсюджує країна агресор. Українці будуть більш адекватно оцінювати ситуацію і події, які з нами відбуваються. Я знаю, на сто відсотків, що українські студенти, що були змушені поїхати навчатися за кордон, повернуться додому, що їх майбутнє буде яскравим у квітучій та мирній Україні.

Знову будуть співати птахи, буде лунати сміх, а не сирени, ми співатимемо, святкуватимемо і пам'ятатимемо якою ціною ми отримали можливість жити у мирній, рідній та прекрасній країні.

Слава нашому українському народу!

Дякую всьому світу, хто нам допомагає! Дякую нашим захисникам та Господу Богу, що я українка і живу у своїй країні!

Слава Україні!