«Я вірю, що все буде Україна і ми повернемося до свого рідного краю»

«Окупація тисне на тебе морально. Я просто не витримала, зібрала речі та поїхала», - розповідає Наталія Бабушкіна із Чернігівки. Каже, що до війни вона активно допомагала нужденним у своєму населеному пункті, а тепер потребує на це сама. Хоч у Чернігівці не ведуться активні бойові дії, але жити в окупації дуже тяжко психологічно. Російські військові змушують місцевих жителів одягати білі пов'язки на руки, коли люди виходять надвір. У селі великі труднощі з ліками та люди не можуть купити навіть необхідних медикаментів. Через все це жінка вирішила евакуюватися до Запоріжжя. Дорога була вкрай важка. Їхати доводилося через безліч блокпостів, повз обгорілих машин і розбитої військової техніки. Коли доїхали до українського блокпосту та побачили український прапор, то заплакали від радості.