Гайко Поліна, учениця 8 класу Ірпінського ліцею №1 Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Швець Ірина Михайлівна

Моя Україна майбутнього

Мир - це про любов до світу, і людей, що там живуть. Мир іде від усіх і від кожного, він досяжний лише разом. Це і є причиною його недосяжності. Адже люди це створіння, що думають про себе. Бути такого не може, щоб людина за своє цілісіньке життя не вчинила сварки, не бувши готовою поступитися власними інтересами, виказати свою слабкість, поступившись ними.

А у повному мирі не було б слабких і сильних, були б люди, що завжди готові допомогти своїми здібностями, що у них виходять краще. Адже навіть у мирі були б люди, кому різні речі вдаються краще ніж іншим, бо це не сила чи слабкість, це здібність. А бути здібним до всього не можливо .

Проте кожна людина знає, що інші не завжди допоможуть. Тому вона завжди бажає власноруч контролювали ситуацію, володіти нею. Так і деяка країна-окупант хоче володіти Україною, контролювали її силу, зводячи її до слабкості, поки вона загалом не зникне. 

Проте, на щастя, жодна людина чи країна не здатна контролювати інших, (іноді вона не здатна ні на що, крім глупоти ). Бажання вічної влади струшується піщинками недосяжності на голову людині, зачиняючи їй поступово очі на неможливість свого виконання.  

Так і одному старигану заплющились очі на нашу силу і волю (пора б їм взагалі заплющитись). Він не бачить, як ми століття за століттям боролись, перемагали, відбудовували себе знову і знову із попелу, щоразу спалахуючи силою все яскравіше, як вогненний птах фенікс, розправляючи крила, як ніжна і рідна лелека, і говорячи "Геть з моєї землі!" так злісно, проте мелодійно, як соловей. 

І ми вознесемось знову. Як птах, ми злетимо вгору після падіння у прірву. Ми переможемо. І тоді усі українці відчують любов до світу, і людей, що там живуть. Це буде мир, але не мир двох держав, нападника, і того що вистояв, це буде мир поміж народу. Безмежна радість, єднання, і ... бажання жити. 

Такою перемога буде для мене. Я вдихну у груди повітря, наповнене радістю і миром. І, звісно свободою, бо вона завжди там була.