Історії, які ви нам довірили
Війна забрала у Ірини найдорожче – маму, домашніх улюбленців, сам дім і надії на безхмарне життя.
Я була вдома, коли почалося російське вторгнення.
Одразу був шок, паніка, сльози. Довелося покинути свою домівку.
В мене там залишився мій котик, я не змогла його забрати. Я йому обіцяла, що ніколи його не покину, бо в 2014 році мені довелося віддати свою кішку й кота - я досі не можу це собі вибачити. А тепер - знов клята війна.
Тоді продуктів у магазині стало мало і вони дуже подорожчали. Ми майже нічого не їли, бо грошей не було. Восени померла моя мама від коронавірусу, а зараз тато залишився сам.
Ми виїхали. Але виявилося, що ми тут нікому не потрібні, житло дороге. Ми вирощували дома квіти і продавали, нині все залишилося вдома: всі луковички, коріння, кущі, земля. Нас не беруть тут на роботу, тому що ми приїхали з іншого міста. Кажуть, місцевим роботи немає, а тут ми…
Про трагічні події мені нагадують ключі від квартири, я їх тримаю у руці і плачу. Я хочу додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
