Я вдова. Живу в селі Русанівка Сумської області. Працювала фахівцем із земельних питань. У мене є два сини. Обидва військові. Невістка і внук – також військовослужбовці. Про початок війни я дізналася від сина. Потім почула вибухи. Я так розхвилювалася, що в мене почалися спазми. 

Два тижні не ходила на роботу: взяла неоплачувану відпустку. Я дуже хвилювалася за синів, невістку та внука. Вдень кричала в будинку, щоб мене люди не чули. А ввечері ходила по вулиці, бо не могла знайти собі місця. 

Потім вийшла на роботу. Спілкування з людьми трішки облегшило мої страждання. Згодом мені привезли внучку. Я стала її опікуном. Довелося звільнитися з роботи. 

Війна зміцнила стосунки з рідними. Ми стали дружніші, зрозуміли ціну життя. За період війни померло двоє моїх братів. Не від бойових дій. Та я вважаю, якби не стрес, то вони б пожили довше. 

Думаю, що війна закінчиться цього року. З нетерпінням чекаю на нашу перемогу.