«Я так хочу, щоб був мир, а разом із ним відчуття безпеки, захищеності, стабільності»

Золотар Маргарита, 16 років,

КЗ Лисичанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 27

Есе «Здавалося б, звичайний день…»

Для мене війна – це, перш за все, смерть, сльози батьків і дітей, руйнування мрій і надій. Відчуття незахищеності в місті, де пройшло твоє дитинство, здається нереальним. Особисто я трагізм ситуації відчула протягом одного, здавалося б, звичайного дня.

Тоді ми з родиною відпочивали вдома. Безтурботну мить перериває гучний вибух. Злякані батьки не знають, що робити. Тремтять вікна, повітря наповнюється страхом.

Я, на той час восьмилітня дівчинка, навіть не замислювалась над темою війни і миру, життя та смерті. З’явилося багато питань, на які не було відповіді. Що сталось? Чому стріляють? Коли все скінчиться? Усі питання залишились на потім. Тікаємо…Ховаємось…Чекаємо…Віримо…                     

Згодом ми переїхали до родичів у Новопсков – безпечне затишне містечко. Там було спокійно, але той день, коли вибули порушили спокій нашого Лисичанська, згадувала постійно. Я їх і зараз пам’ятаю, але уривками, на відміну від моїх батьків.

Ми намагаємося не згадувати той складний для нас час, але, коли мама іноді все ж таки щось розповідає про минуле, на її обличчі з’являється посмішка. Для мене – це знак того, що події 2014 року залишилися в минулому, а попереду – тільки світле майбутнє.

Я так хочу, щоб був мир, а разом із ним відчуття безпеки, захищеності, стабільності. Це станеться тоді, коли збройний конфлікт на Сході остаточно припиниться.

Війна руйнує долі мільйонів людей. Зіткнувшись із нею, помічаєш швидкоплинність життя і починаєш розуміти, що найбільша цінність – це мир, і його треба берегти!