Війна застала мене вдома. Почалися обстріли, кожен день літали снаряди. У місті не було світла, води й газу. Жити стало неможливо. Я сиділа в підвалі, намагаючись сховатися від вибухів. 

Спершу я залишалася в своїй квартирі, але незабаром її розбило. Пішла жити до брата, але його житло теж зруйнували. Виживати в такій обстановці було неможливо. Всіх вивозили автобусами. Я евакуювалась і зараз живу в Кропивницькому.

Боляче від того, що у мене нічого немає. Виїхала в тому, в чому стояла. 

Зараз чекаю тільки миру. Хоч би скоріше закінчилась війна.