Я працювала в магазині. Вранці двадцять четвертого лютого прийшла змінниця і сказала, що почалася війна. Потім магазин закрили. 

Мене шокувало, що росіяни так із нами чинять. Вони просто стерли Сєвєродонецьк у порошок. 

Мій чоловік пішов воювати. Я залишилася одна. Сиділа у підвалі без світла, води і газу. Доводилося самій приймати всі рішення. У квітні мене вивезли до Тернополя. Там п'ять місяців я пролежала в лікарні. Потім переїхала до Дніпра. Зараз живу в гуртожитку. Чекаю звільнення всіх територій. Я дуже хочу додому.