У перший день війни я бігала та збирала документи. Не знала, що робити. Потім почались обстріли. Магазини стояли порожніми. Я стояла на холоді в черзі, аби придбати хліб. Я часто сиділа з дітьми  у погребі. Син боявся спати один, постійно просився вночі до мене. Мені прикро, що в дітей забрали дитинство. Дуже переживала за них. Чоловік зараз воює, я чекаю його додому кожного дня. Мені б хотілось, щоб мої діти ходили до школи.