Лідія Геннадіївна з жахом згадує обстріл Мар’їнки, а наступного дня – і рідної Красногорівки. У той час, коли жінка бігла в укриття, отримала пошкодження руки. Найбільше вона мріє про мирне і спокійне життя.

Я стояла і дивилася, як бігли люди