Сіпко Андрій, 1 курс, Черкаська медична академія

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шатило Світлана Сергіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

"Війна приємна тільки тим, хто не зазнав її", — Вегецій

Після подій 24 лютого 2024 року моє життя змінилось на до і після. До початку війни я просто жив, навіть не представляючи що таке війна. Я жив без цілей, без планів. Але коли все почалося я ніби прокинувся, я усвідомив те, що живу і мені перестало бути байдуже на все, я зрозумів цінність життя, а також у мене ніби зразу з’явилися почуття.

Коли я прокинувся і почув фразу «Війна почалась, нас обстрілюють » мене окутав страх та паніка, мені ніколи не було настільки страшно.

Кожен початок будь якої війни відчувається по особливому, але завжди однаково. У тебе з’являється почуття «невже почалося» і ти задумуєшся: Чи можна було цього уникнути? Чи не постраждають від цього мої друзі та рідні? Коли це закінчиться?

Як я уже казав, я запанікував та просто почав листати стрічки новин, уроки у школі перевели на дистанційне навчання та мене це уже не сильно хвилювало. На 2 день ми поїхали за місто, бо там ніби було безпечніше, там я знаходився до середини березня. Потім із-за загострення конфлікту ми вирішили їхати за кордон. Увесь цей час я був таким наївним, я сподівався на кожну новину, яка хоч трішки натякала на кінець війни.

Варто подякувати єдиним новинам та іншим засобам пропаганди, яка всіляла надію в українців та заспокоювала їх.

У середині березня була важка дорога через кордон Польщі та України, ми стояли у заторі 6 годин. Потім, провівши день у Кракові, ми вирушили у Португалію, нас везли волонтери абсолютно безкоштовно. У Португалії ми жили у маленькому містечку Лейрія, життя там було не те щоб комфортним, але дуже повільним та нудним. З 1 з 3 місяців перебування там мені було настільки нудно, що був готовий почати цікавитися усім лише, щоб мені було чим займатись та замість того, щоб покращити навчання та зайнятися будь якими іншими справами, я почав цікавитися політикою….

Ні, я погано знав історію, я навіть не знав, як відбуваються 90 відсотків процесів у країні, тому найкраще рішення, яке я знайшов, це шлях ненависті.

Я не хотів розбиратися у дискусіях, які я проводив, я просто вважав себе завжди правим. Та навіть тоді у глибині душі щось мені натякало, що я роблю помилку та іду неправильним шляхом. Пробувши там майже 3 місяці, я повернувся додому, саме тоді почалися літні канікули, які я майже повністю проводив один, тому що друзів у мене тоді майже не було. Почався навчальний рік, який я також провів погано.

Чорна полоса в моєму житті не зникала, а я так і не міг знайти у чому проблема.

На початку 9 класу я перевівся у іншу школу, де я познайомився з найкращими людьми, яких я колись зустрічав, вперше до мене відносились з поганою та проявляли добро. Тоді я потроху почав усвідомлювати, що ненависть знищує та розколює суспільство. Я перестав ненавидіти людей, наприклад мирних росіян або представників будь яких інших національностей, я – вийшов на правильний шлях.

У висновок хочу сказати, що треба обдумувати свої рішення та критично мислити у будь якій ситуації та не піддаватись маніпуляціям.