Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Анатолій Гасяєв

«Я дивився, як моя дружина тане на очах»

переглядів: 1124

Мені незабаром 70 років. А моїй дружині Зої – 68. Вона все життя пропрацювала в аптеці, я – на шахті. Коли вийшли на заслужений відпочинок, вважали, що старість забезпечена, пенсії були добрі. Ми їздили з дружиною до Києва, відвідували концерти. Ні в чому не мали потреби, а головне – були щасливі та здорові.

Вісім років тому в Зої Іванівни стався широкий інсульт, паралізувало лівий бік тіла. Вона отримала І групу інвалідності. І життя нашої родини кардинально змінилося. Тепер щороку дружині треба проходити курс лікування в Макіївській клінічній рудничній лікарні.

Я був шахтарем, а став медсестрою й доглядальницею. Навчився робити уколи, готувати, прати, аби кохана дружина відчувала, що про неї піклуються.

Щоб вилікувати дружину, продав усе: машину, золоті прикраси, пішли всі заощадження на старість. А потім вдарила війна.

Ми перебралися в приватний будинок до родичів – там був підвал, щоб ховатися від обстрілів. Придумали пристосування, як переміщати мою дружину до підземелля.

Таке життя тривало два з половиною місяці, поки в Макіївці не стало тихо – і з'явилася можливість повернутися у квартиру.

Уже кілька місяців поспіль ми не одержували пенсії. А тим часом дружині, як і раніше, потрібні ліки для поліпшення мозкового кровообігу. Діти наші перебувають за кордоном і переслати гроші фізично не можуть. Я почав звертатися до друзів, до знайомих, але сьогодні практично всім живеться важко.

Усе навколо знову гухало й ахало від вибухів, Макіївка всього за 30 кілометрів від Донецька.

Такі потрясіння не могли не позначитися на стані дружини, і 27 вересня у неї стався гіпертонічний криз. Приїхала швидка, зробили уколи. Сказали, що для стабілізації тиску та серцебиття потрібен курс медикаментозного лікування, інакше другого інсульту не уникнути. Я дивився, як моя дружина тане на очах. Хотілося просто лягти поруч і померти.

Зрештою, допомога прийшла: ми отримали дорогі ліки від Гуманітарного Штабу Фонду Ріната Ахметова. Поступово дружині стало краще. Хочу, щоб усі знали: у Фонді врятували мою дружину від смерті! Це факт! Знаєте, яка вродлива у мене дружина? Я цілую її в праву щоку – і моя Зоя усміхається!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Макіївка 2014 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій