Ганна мріяла, як чоловік повернеться після війни додому, але він загинув. Вона мужньо тримається, щоб маленька донечка бачила її спокійною і нічого не лякалась

Саме перед війною ми з Бучі переїхали до Харкова і жили на Салтівці в моїх батьків. Коли почалась війна, ми з чотирирічною донею ховались у коридорі від обстрілів, а мій чоловік на позиціях захищав Україну від нападників. Через деякий час ми виїхали до Полтави з мінімумом речей і улюбленою іграшкою дитини – кицею. Ми залишили все, аби лише дитина жила в спокої і безпеці. Волонтери допомагали нам речами, харчами, іграшками - ми їм дуже вдячні.

Ця війна вже триває десятий рік, вона забрала стільки життів, наробила такого болю. Але саме 2022 рік став для нас найважчим – я втратила чоловіка, він загинув під час виконання бойового завдання.

24 лютого ми прокинулись від того, що почули якийсь гул, а потім почалися вибухи. Дуже близько прилетіло, над будинком літали винищувачі. Дитина спочатку боялася, але я розуміла, що її реакція ще багато в чому залежить від мене.

Я їй розповіла, що в небі літає велика пташка. Вона дуже голосна, але якщо ми разом, то ми сильніші за неї, ми не повинні її боятися.

Тим паче її тато нас від неї захистить. І доня повірила, що в неї є захист і сприймала подальші події трішки спокійніше. Ми ходили до укриттів, вона боялася, але в неї не було сліз, паніки, як в багатьох інших дітей. Вона просто сиділа поруч зі мною і чекала.

Ми спочатку думали, що якось пронесе, але коли поруч з домом вибухнули снаряди, ми вирішили виїжджати. Щойно знайшли житло,  ми кинули все, що мали в хаті, і поїхали. Потім пізніше батьки їздили до Харкова забирати речі.

Донечка зараз відвідує заняття з раннього розвитку і почувається загалом нормально. Але бувають такі моменти коли дитина проситься до батька. Ми їй пояснили, що тато став янголом, живе на небі і оберігає її. Малеча дуже проситься до нього і каже: «Я також хочу стати янголом». Пояснюємо, що вона має вирости і породити життя, що потім було що розказати янголові-татові. Тепер вона мріє всьому навчатися, щоб їй було що розказати татові.

Мрію про нашу перемогу. Хочеться, щоб чоловік повернувся, але це неможливо… Тож нехай хлопці повертаються до своїх родин, щоб діти не втрачали батьків, батьки дітей, бо це дуже важко. А ще я мрію побачити, як наша з чоловіком дитина росте, долає перешкоди, як у неї добре складеться життя.