Після початку війни я не витримала сильних обстрілів та виїхала до доньки в Кропивницький. Коли у Слов’янську стало спокійніше, повернулась додому. У місті не було газу. Я думала, що взимку замерзну, але ж ні: потім все налагодили і я жила в теплі. Воду я купляю, бо у мене в колодязі є лише технічна. 

Найбільше мене шокує загибель сусідів і знайомих. Дуже страшно, коли війна забирає життя.

Зараз залишається сподіватись на мир. Нехай війна закінчиться.