Війна мене застала в Краматорську. Почула вибухи та почала плакати. У Бучі жив мій онук, який відразу пішов на війну. Я дуже за нього хвилювалась. Син мене вивіз у Билбасівку до свахи. Там я прожила чотири місяці. Потім почала телефонувати до сусідів, питала, як обстановка. Казали, що нормально. Тож я приїхала додому. У місті почало все працювати, повернулись мої діти з родинами. 

Я чекаю на завершення війни. У мене немає ніякого настрою. Я постійно плачу. Люди гинуть, будинки руйнуються … коли ж все це закінчиться?