Крістіна Марчук народилася й виросла в Мирнограді на Донеччині — у місті, що від початку вторгнення опинилося під обстрілами. Родина виїхала до Черкас. Тимчасово оселилася у будинку прабабусі. Тіснота та тривога за рідну хату змусили згодом повернутися додому.

Крістіна вступила до університету в Полтаві, їздила додому щомісяця, бачила знайомі обличчя, дихала рідним повітрям. Але влітку 2024 року фронт наблизився до Мирнограда надто близько. Прильоти і вдень, і вночі. У цей час Крістіна вперше поїхала працювати до дитячого табору — як наставниця.

На момент запису цього інтерв’ю Мирноград перебував під постійними обстрілами. Будинки  зруйновані, шахти та інфраструктура знищені.

У таборі для дітей із прифронтових територій Крістіна працює з тими, хто пережив схожі страхи й втрати. Її власний досвід допомагає зрозуміти цих дітей навіть без слів. Тут вона бачить сенс своєї молодості: наповнювати дні теплом, передавати дітям віру, що навіть під час війни життя може бути яскравим.