Вибухи, руйнування, смерті людей, - я бачила все в Маріуполі. Після початку війни у місті не було води, світла й газу. Я сиділа з рідними у підвалі, чекала, що все скоро вирішиться і обстріли припиняться. Я раділа, коли йшов дощ, бо можна було набрати води. Продуктів не було, аптеки були зруйновані. Медикаментами ми ділились з сусідами. Я рятувала поранених людей, бо мала підготовку у наданні першої медичної допомоги. Взагалі, у Маріуполі було багато загиблих і поранених. Окупанти не випускали з міста людей.

Я виїхала з дівчиною, яка привозила людям воду. Вона знала шляхи виїзду. Зараз живу в Кривому Розі. Дуже хочу повернутись додому. Не дивлячись ні на що, зможу почати життя наново у Маріуполі.