У перший день війни до мене приїхала онучка, їй страшно було залишатись самій. Почались сильні обстріли. Деякий час ми ще залишались. Було дуже страшно, бо ніхто не розумів, що відбувається. Не було води, світла й газу. Прилітали ракети та снаряди. Продуктів та ліків не було. Медикаменти мені привозили знайомі з Запоріжжя. 

Все, що  нажила, я залишила та виїхала. Мене з онучкою вивезли знайомі. Довезли до вокзалу в Оріхові, там ми пройшли блокпост та пересіли на евакуаційний автобус. 

Зараз живемо в Запоріжжі. Надія на наших хлопців. Вірю, що вони переможуть. Дуже хочу, аби онучка жила в мирі та була щасливою.