У перший день війни мені стало страшно, тому з родиною виїхала в нікуди. Я розуміла, що ми живемо близько до кордону, тож питання часу, коли війна зруйнує наше місто. Бензину у місті не було, машину я заправляла дорогою. З собою взяла мало речей, все залишила вдома. Завдяки волонтерам ми зупинились в Кропивницькому, потім переїхали в Черкаси, бо я тут працюю. Майбутнє я бачу мирним. Дуже хочу ніколи не чути тривог.