Про початок війни я дізналась з телебачення. Опанувала себе та зрозуміла, що треба тверезо оцінити ситуацію. Я продовжувала працювати. Облаштувала погріб на випадок обстрілів. Коли я побачила той жах, що стався в Ірпені та Бучі, зрозуміла, що росіяни будуть обстрілювати Костянтинівку сильніше кожного дня. Я виїхала з донькою та домашніми тваринами у Дніпро. Періодично їжджу додому, бо там залишався чоловік. Він продовжує працювати. 

Я сподіваюсь лише на перемогу України. Ще трошки - і все буде добре.