Лариса Олександрівна згадує про прекрасний мирний час. Перші дні війни вона зустріла на роботі, коли літак бомбив найближчі вулиці і загинули невинні люди.
Навіть побачивши танки, мешканці селища не могли повірити, що це війна. Так почалося життя під бомбардуванням, а жінці довелося працювати в такій обстановці та добиратися на роботу, ризикуючи життям.
Місцеве населення було позбавлене нормальних побутових умов та почалися матеріальні проблеми, а найстрашніше – дефіцит води. Жінка мріє про мир та зустріч з родичами.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.