Лідія Володимирівна розповідає, що побоялася залишатися в окупованій Василівці, бо весь час були вибухи й у перші дні повномасштабної війни поїхала до Запоріжжя. Жінка довго не могла повірити у найстрашніше, все здавалося сном. Чоловік героїні лишився вдома, а вона орендує житло в обласному центрі. Її найголовніше бажання – повернутися додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: