Моя старша дочка у лютому 2022 року була в одинадцятому класі. Не таким я вбачала для неї майбутнє. Почалася війна і забрала в українських дітей нормальне життя. Зі своїми доньками я два місяці прожила в підвалі поблизу Салтівки. Харків бомбили від першого дня вторгнення. Вибухи було чутно майже цілодобово. Я не виходила на вулицю. Снаряди прилітали у будинки навколо.
Наприкінці березня я вимушена була вийти на вулицю за хлібом у сусідній ларьок. Запаси води в мене були.
Я з дітьми виїхала до Світловодська. Зараз сподіваюсь тільки на краще майбутнє і перемогу України.
