В перший день війни вранці я почула вибухи. Потім в селі спорожніли магазини, та я вирішила виїжджати.  Дорога була важкою. Спочатку евакуаційним автобусом нас привезли до Дніпра, там ми спали на сумках у церкві, а вже звідти переїхали на захід України. В Рівненській області з дітьми ми жили у гуртожитку. Звідти потім нас попросили переселитися на квартиру, але у мене таких грошей немає, тому я повернулась з дітьми додому. Зараз переїхала до Слов’янська, бо вдома досі немає світла.  Сподіваюсь лише на мир, так хочеться пожити у тиші.