Історії, які ви нам довірили
З початку війни ми з дитиною жили в окупації, не маючи змоги виїхати. Після звільнення Херсону, місто, а особливо наш мікрорайон, знаходиться під постійними обстрілами, тому ми прийняли рішення виїхати. Дитина боїться ходити до школи, навчається онлайн. Найбільш важким було 16 листопада 2022 року - через тиждень після звільнення Херсону російські війська закріпилися на тому березі Дніпра і почали нещадно обстрілювати місто з мінометів, градів. У ту ніч була сильна гроза, ми з дитиною ховалися у підвалі, я прикривала дитині голову, а зверху над нами свистіли снаряди, ще й гримів грім і була сильна блискавка. На вулиці був жахливий сморід диму і пороху, і сильні вибухи, що навіть у підвалі сипалась штукатурка. Вранці ми дізналися, що сусідський будинок було зруйновано ракетою, того ж ранку ми вирішили евакуюватися.
Ціни при окупації були шалено високі, гуманітарної допомоги не було. Не було молочних продуктів, світла, зв'язку, телебачення. Медикаменти було купити неможливо, дуже дорогі, а ліки окупантів були неефективні, тобто вони зовсім не діяли, це знали всі.
Є дитяча подушка-єдиноріг, яка завжди була з нами у підвалі, дитина обіймала її і засинала. Над нашим будинком російські війська збивали ракети, дитина була у дворі і все бачила.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
