Вікторія мешкала біля Енергодарської міської ради. На власні очі жінка бачила як росіяни захоплювали державні установи. Вона згадує, що у перші дні вторгнення всі навколо були у повному шоці від того, що відбувається, проте вірили у швидке звільнення міста. Вікторія стала свідком чисельних побиттів жителів Енергодара. Окупанти зупиняли цивільних чоловіків просто на вулиці й лупцювали їх. Російські військові ходили по квартирах. Пів року жінка прожила в окупації. Коли ж її сімʼя вирішила виїхати з Енергодару, їм довелося півтора тижня чекати на російському блокпосту.