Я жив у Лисичанську. Коли почалась війна, був вдома. Ракета прилетіла в місто, мені все стало зрозуміло. Не стало води, світла та газу. Мене шокувало, що у місті загинуло багато людей. Я постійно сидів у підвалі. Вибухи лунали і вдень, і вночі. 

Я виїхав на своїй машині. З собою забрав і кішку. Мої рідні залишились в окупації. Стрес долати я так і не навчився. Зараз чекаю тільки миру. Майбутнього ніякого не бачу, бо розумію, що додому не повернусь.