Я вимушений був виїхати з Мирного. Селище бомбили постійно після початку війни. Поряд з моїм будинком розривались снаряди. Не було води та світла. Доводилось постійно сидіти у підвалі, бо обстріли не припинялись. Моя евакуація також тривала під обстрілами, треба було ризикувати та виїжджати, аби вижити. Я пам’ятаю, як зранку зібрав речі та поїхав. Приїхав до племінників у Запоріжжя, потім почав винаймати житло. Я чекаю, коли закінчиться війна. Потрібно якнайшвидше досягти миру. Я поїду додому, аби все відбудувати. Нікуди далі їхати не хочу. Українці повинні бути щасливими, як і до війни.