Я збиралася на роботу – і тут почалося. Незабаром я попала під обстріл у своєму дворі на Морському бульварі, коли вийшла до авто, щоби дістати їжу для стареньких сусідів. 

Нестача була не тільки їжі, але всього. З нами у домі було шість дітей, і чоловік робив все, щоб вони ні в чому не мали потреби.

Ми виїхали з міста у кінці березня. У всіх був тяжкий психологічний стан, тому що ми довго шукали знайомих та родичів, втратили найкращого друга, що загинув під обстрілом. На згадку залишили осколок, який залетів нам у вікно. Слава богу, в цій кімнаті нікого не було. Уламок цей завжди у чоловіка в сумці.