Восьмого березня почалися обстріли біля мого будинку. Декілька разів я була на межі смерті, коли на вулиці кулі літали повз мою голову. Коли мій чоловік отримав осколкове поранення, я витягла його на город з палаючого будинку та залишила там.

Деякий час просиділа у підвалі, а потім повернулась, аби поховати чоловіка у власному дворі. Зробити це я змогла не відразу, бо земля була промерзлою.

З Маріуполя я виходила пішки. Потім мене підібрала автівка та його дісталась Бердянська. Потім донька мені організувала виїзд до України через Європу. Зараз я живу у Львові.